Аналіз та узагальнення результатів комплексних експериментальних досліджень з реінжинірингу відкритих систем автоматизованого проектування

Анотація

У статті подаються заключні результати наукового дослідження з розроблення моделей та методів реінжинірингу, а також технологій мультилінгвістичного перекодування відкритих систем автоматизованого проектування. Спільної рисою для усіх програмних систем є те, що під впливом часу та інших невід’ємних факторів інформатизації, а саме оновлення: операційних систем, мов програмування, принципів дії розподілених систем обробки даних тощо, відбувається еволюційне старіння видів забезпечення. Така тенденція призводе до погіршення швидкісних, інформаційно-комунікаційних, графічних, часових та інших характеристик, аж до повної відмови системи. Реінжиніринг – це процес, який дозволяє зручно й швидко створювати нові, удосконалені програмні системи, використовуючи досвід попередніх програмних продуктів. Мета статті – систематизувати результати інтеграції компонентів повторного використання, що накопичено розробниками за визначений час розвитку галузевих систем автоматизованого проектування у оновлені програмні структури готових ресурсів. За отриманими науковими та практичними результатами виконується аналіз розроблених моделей та методів реінжинірингу видів забезпечення відкритих систем автоматизованого проектування. Загалом, реінжиніринг містить у собі процеси реорганізації та реструктуризації програмної системи, переведення окремих компонентів системи в іншу, сучаснішу мову програмування, а також процеси модифікації або модернізації структури і системи даних. В досліджені задіяні наступні методи: складального, конкретизуючого, синтезуючого та композиційного програмування, методи породжувальних й розпізнавальних граматик. На цей час, процес проектування нових програмних продуктів є не надто ефективним без використання UML-методології, але при її застосуванні швидкість розробки підвищується у рази. UML, як мова графічного опису для об'єктного моделювання, окрім простого проектування, підтримує ще й функцію генерації та реінжинірингу коду на основі даних моделей, саме які розглянуто у поданій статті. Відмінною особливістю наведених досліджень є можливість підтримки роботи більше десяти найпопулярніших мов програмування. При застосуванні наведених технологій вдається автоматизувати процес перекодування компонентів програмного забезпечення та, за рахунок цього, вивільнити робочий час програмістів від рутинного перепрограмування і зменшити вірогідність виникнення структурних помилок, що успадковуються від попередньої системи. Використання отриманих результатів надасть значне підвищення ефективності застосування систем автоматизованого проектування у таких галузях їх використання як: машинобудування, сфера телекомунікацій, управління виробництвом та транспортом, освіта тощо. Розроблені моделі та методи стануть у нагоді системним архітекторам та інженерам-програмістам, які задіяні у перепроектуванні програмного забезпечення, що вже знаходяться у кількарічній експлуатації.