Парадигма різниці: людина і техніка в умовах інформаційної надмірності

Анотація

Метою роботи є дослідження можливості нетравматичних екологічних взаємодій систем різних класів
таких, як «людина» [Л], «техніка» [Т], «середовище» [С] в єдиній макросистемі. Теоретичний базис. Дослідження
ключових положень проблеми безпеки складної системи «людина-техніка-середовище» [Л–Т–С] проведено в контексті
основних принципів постнеклассікі і «мислення в складності». Наукова новизна. Вперше введено поняття складної
макросистеми нового типу, що з'єднує системи різного класу як самостійні «цілі» на основі концептуальної моделі
постнекласики «ціле в цілому». Було висунуто гіпотезу, що головною причиною катастроф є певна несумісність в рамках
макросистеми [Л–Т–С] систем [Л], [Т], [С], що з'єднуються в ній, за показниками приналежності до різних класів (1), що
зумовлює виникнення критичної різниці при взаємодії складних систем різного класу (2). Висновки. Зростання дорожньотранспортних пригод (ДТП) формується спільною взаємодією систем «людина/водій» [ЛВ], «техніка/автомобіль» [ТА],
«середовище» [С] в єдиній макросистемі. Нова якість макросистеми [ЛВ–ТА–С] визначається характером зв'язків і
виникненням узгодженості / або неузгодженістю між різними цілісностями в єдиній макросистемі. Ставиться питання
про необхідність прийняття парадигми різниці як наукової галузі на базі методології нетравматичного екологічного
з'єднання систем різного класу в єдину макросистему. Висунуті рекомендації сприяють підвищенню безпеки дорожнього
руху